Таблиця як база даних: типи, формули, CSV

Що робимо сьогодні

Модуль I · Тема 2 · Дані опитування · урок 1 з 2 · 120 хвилин

Уяви: ти зібрав із класу відповіді про те, хто скільки спить. Тридцять рядків у таблиці. І тепер хочеш дізнатися, хто недосипає.

Якщо колонку з годинами таблиця вважає текстом, вона не порахує ні суми, ні середнього. Виглядатиме все однаково — а працювати не буде.

Сьогодні ти розберешся, чому так, і навчишся готувати таблицю заздалегідь. Заразом побачиш, як ті самі дані виглядають усередині файлу, коли переходять з однієї програми в іншу.

Наприкінці уроку в тебе буде паспорт майбутнього опитування. Це два файли: fields.json з описом полів і README.md з поясненням. На наступному уроці з них виросте HTML-форма, яку заповнить увесь клас.

Після уроку ти вмієш

• добирати тип під кожну колонку своєї анкети;
• записувати дати так, щоб таблиця сортувала їх правильно;
• чистити колонку, у якій «Київ» і «київ» стали двома містами;
• відкривати таблицю Блокнотом і бачити, чим саме розділені колонки;
• писати fields.json — опис полів анкети для машини.

Слова CSV, BOM і fields.json поки нічого не означають — розберемо їх по черзі.

Хід уроку

Запис, поле, ключ

Таблиця — це не картинка з лініями. Це база даних, у якої просто зручний вигляд

Три слова, якими далі говоритиме весь модуль:

Головне правило: усі значення в колонці — одного типу. Уяви колонку «години сну». Серед чисел трапилося слово «вісім» — і колонка вже не числова. Середнє по ній не порахується. Одна клітинка ламає всю колонку.

Що бачить людина і що бачить база

Зверху й знизу — одні й ті самі дані. Різниця в питанні. Людина питає «як воно виглядає». База питає «якого воно типу». Людина спокійно читає «1 лютого» і «вісім», а база ставить хрестик. За таким полем не відсортуєш і середнє не порахуєш.

П'ять типів і головна пастка

Тип важливіший за вигляд: вигляд можна перемкнути, тип — це те, що програма реально вміє з даними робити

Тип — це обіцянка, яку таблиця дає формулам. Колонка числова — отже, AVERAGE може розраховувати на числа. Порушив обіцянку хоч в одній клітинці — ламається вся колонка, а не клітинка.

Вигляд — це маска поверх типу. Одне й те саме число 0.75 показують як 0,75, 75% або 75,0%. Усередині лежить те саме.

Тому «поміняти формат» і «поміняти тип» — різні дії. Формат міняє зовнішність. Тип міняє зміст.

Пастка 01.02.2026

Це найдорожча помилка в роботі з даними. І вона не про програми, а про людей. Половина світу читає це як 1 лютого. Друга половина — як 2 січня. Сам запис не підказує, у якому порядку його склали.

Рятує міжнародний стандарт ISO 8601: дату пишуть як РРРР-ММ-ДД. Найбільша одиниця стоїть першою, і кожна має фіксовану довжину. Тому звичайне сортування за абеткою дає правильний порядок у часі.

І ніяких «а в нас інакше». Запис 2026-02-01 у будь-якій країні означає одне й те саме.

«Київ», «київ» і «КИЇВ» — це три значення

Комп'ютер порівнює не сенс, а послідовність символів

Для тебе це одне місто. Для таблиці — три різні рядки символів: коди літер у них не збігаються. Додай сюди зайвий пробіл у кінці, латинське Kyiv і «м. Київ». У колонці на 30 записів раптом стане шість «різних» міст.

Зверни увагу на середню плашку. COUNTIF в Excel і Google Sheets не розрізняє великі й малі літери. Тому «київ» і «КИЇВ» він порахує разом. А от зайвий пробіл і латинське Kyiv для нього — вже інші значення.

Зведена таблиця й групування в Grist порівнюють точно. Там вилізуть усі шість варіантів. Виходить, одна колонка дає різні числа в різних програмах. Саме тому чистять дані, а не результати.

Найпростіший спосіб не мати цієї проблеми

Не давай людині набирати текст там, де можна дати вибір. У полі-списку (select, radio) варіанти задані наперед. Написати «київ» з малої там просто нема як. Тому вільний текст лишають для того, що справді неможливо передбачити.

CSV зсередини

Формат, у якому дані переходять із будь-якої програми в будь-яку — і в якому найлегше все зламати

CSV — це звичайний текстовий файл, який можна відкрити Блокнотом. Один рядок файлу — один запис таблиці. Кома — межа між полями. Перший рядок зазвичай заголовок.

Назва так і читається: comma-separated values, значення, розділені комами. Файл важить копійки, і його вміє читати кожна мова програмування.

Правила описані в RFC 4180 (2005). Їх усього чотири, але за кожним стоїть чиясь зіпсована таблиця:

Анатомія одного рядка

Найважливіше в цій схемі — подвоєні лапки. Поле взяте в лапки, а всередині стоїть "". Це означає одну лапку у значенні. Іншого способу екранування в CSV немає — зворотних слешів, як у JSON, тут не буває.

Перенос рядка всередині клітинки

Так, це дозволено. Але тільки якщо поле взяте в лапки. Тоді один запис займає в файлі кілька рядків. І розбір «читаємо файл порядково» на ньому розвалюється.

Саме тому CSV читають посимвольно. Програма тримає один прапорець: «я зараз усередині лапок чи ні».

Тут 4 фізичні рядки файлу, але лише 3 записи плюс заголовок: третій запис займає два рядки, бо в його полі є перенос.

Чому Excel псує CSV з українським текстом

Файл із самих байтів не знає, якою мовою його читати

Ось у чому річ: у CSV немає заголовка з назвою кодування. HTML має <meta charset="utf-8">, XML має декларацію. CSV не має нічого. Тож програма, яка відкриває файл, мусить здогадатися. Excel на Windows здогадується за мовою системи, а не за вмістом.

Українська літера в UTF-8 займає два байти. Windows-1251 — однобайтове кодування. Читаючи ним, програма робить із кожного байта окремий символ. Тому з чотирьох літер виходить вісім значків:

BOM — три байти, які все вирішують

На самому початку файлу можуть стояти три службові байти EF BB BF. Це позначка BOM, byte order mark. Для UTF-8 вона технічно не потрібна, і стандарт Unicode її не радить.

Але саме за нею Excel на Windows упізнає UTF-8. З нею він перестає малювати «кракозябри». Тому в реальному житті ця позначка живе й далі.

Друга половина проблеми: роздільник

Українською, німецькою чи французькою дробову частину відділяють комою: 7,5. Кома вже зайнята. Тому в цих мовах Excel розділяє поля CSV крапкою з комою. Файл, збережений в українському Excel, часто виглядає так:

Формально це вже не «comma-separated». Але так роблять усі, і програми це вміють читати — треба лише вказати роздільник явно. Гірше інше. Віддай такий файл програмі, яка чекає кому, — і вона прочитає весь рядок як одну колонку.

Мовних звичок у програми ціла купа. Чим відділяти дробову частину, чим розділяти колонки, у якому порядку писати число дати, як звуться місяці. Усе це разом називають локаллю — набором налаштувань під конкретну країну й мову. Тому «той самий Excel» на двох комп'ютерах поводиться по-різному.

Парсер CSV наживо

Встав будь-який CSV — сторінка розбере його так само, як це зробить сервер, і покаже, де він ламається

Парсер працює посимвольно за правилами RFC 4180. Він тримає той самий прапорець: «я всередині лапок». Тип колонки він визначає за її вмістом. А клітинки, які цьому типу суперечать, підсвічує.

Домовленість. Колонка, чия назва в заголовку закінчується на *, вважається обов'язковою. Порожня клітинка в ній — помилка.

Типи рахуються тільки за рядками з правильною кількістю колонок. Зламаний рядок не має права зіпсувати статистику.

Спробуй полагодити «приклад із помилками» просто в полі: візьми Ковальчук, Іван у лапки, перепиши дату в ISO, заповни порожній id* — і дивись, як зникають червоні плашки.

Формули: питання до даних

П'ять функцій, яких вистачить на весь модуль

Формула — це не «підрахувати». Формула — це питання до таблиці. Питання поставлене так, щоб таблиця могла відповісти сама. І щоб відповідь оновилася, щойно з'явиться новий рядок.

Тепер розберемо кожну на своїй таблиці. Уяви, що анкету заповнили 30 однокласників. Їхні відповіді лежать у рядках з 2-го по 31-й. У колонці C — години сну, у колонці E — як людина дістається до школи.

Скільки годин клас спить разом

=SUM(C2:C31) складає всі числа з колонки C. Саме число «разом» тобі навряд чи знадобиться. Зате воно одразу показує, чи всю колонку таблиця бачить як числа. Хтось написав «сім» словами — і сума мовчки стане меншою.

Скільки в середньому

=AVERAGE(C2:C31) ділить суму на кількість заповнених клітинок. Ключове слово — заповнених. Троє не відповіли, порожні клітинки в лік не йдуть, і середнє рахується по 27 людях, а не по 30.

А от нуль — це відповідь. Якщо хтось написав 0, він потрапить у розрахунок і потягне середнє вниз.

Скільки їздять метро

=COUNTIF(E2:E31;"метро") проходить колонку E й рахує, скільки разів там стоїть слово «метро». Це і є твоя перша діаграма: та сама формула зі словом «автобус», потім із «пішки».

Ось де мститься неохайність із попереднього кроку. «Метро» з великої літери ця формула теж порахує, а от «метро » із пробілом у кінці — уже ні.

Хто недосипає

=IF(C2<7;"мало";"норма") дивиться на години одного учня й пише поруч одне з двох слів. Формулу ставлять у сусідню колонку й протягують на всі 30 рядків.

Виходить нова колонка, яку далі можна порахувати тим самим COUNTIF — і дізнатися, скільки в класі тих, кому «мало».

Як розшифрувати код

У відповідях зручно тримати короткі коди: 9A, 9B. Але в звіті мають стояти нормальні назви. Тоді поруч заводять другий аркуш-довідник: у першій колонці код, у другій — розшифровка.

=XLOOKUP(A2;Довідник!A:A;Довідник!B:B;"немає") бере код із клітинки A2, шукає його в першій колонці довідника й повертає те, що стоїть навпроти в другій. Останній аргумент — слово, яке з'явиться, якщо такого коду в довіднику немає.

VLOOKUP проти XLOOKUP

Обидві функції роблять одне: «маю ключ — дай мені рядок — візьми з нього потрібне значення». Різниця в зручності й у кількості способів помилитися.

Висновок простий: якщо XLOOKUP є — бери його. Якщо працюєш із чужим старим файлом, читати VLOOKUP усе одно доведеться вміти.

Знак $: що фіксуємо, а що ні

Коли формулу тягнуть униз, посилання в ній їдуть разом із рядком. Це зручно. Але буває клітинка, на яку мають дивитися всі рядки — підсумок або норма. Ось тоді й потрібен знак долара.

C2 має їхати за рядком — це «мої години». А $C$33 — клітинка з підсумком, вона одна для всіх. Прибереш $ — і в сьомому рядку формула стане C7/C38. Клітинка C38 порожня, а порожнеча для формули дорівнює нулю.

Ділити на нуль не можна, тому в клітинці з'явиться #DIV/0!. Це скорочення від англійського division by zero — «ділення на нуль».

А як це в Grist

Grist — не Excel. Формули там пишуть мовою Python. І на колонки посилаються не літерами, а іменами: $sleep_hours.

Знак $ тут означає не «зафіксувати», а «поле цього запису». Протягувати теж нічого не треба: формула колонки одразу діє на всі рядки.

Звичні SUM, AVERAGE, IF у Grist теж є — просто в пітонівському записі. А от підсумок по всій колонці формулою внизу там не пишуть.

Замість цього Grist робить окрему таблицю з підсумками. У ній один рядок на кожну групу: скільки людей їздять метро, скільки автобусом, скільки ходять пішки. І середні години сну для кожної групи окремо.

Від звичайної таблиці вона відрізняється тим, що її ніхто не заповнює руками. З'явився новий рядок відповіді — підсумки перерахувалися самі. Англійською таку таблицю звуть summary table, українською — зведеною таблицею.

Що виросте з fields.json на наступних уроках

Сьогоднішній fields.json — це креслення, за яким наступного уроку зросте справжня форма

Тобто помилка в типі поля, зроблена сьогодні, дійде аж до діаграми на уроці 6. Зробиш «години сну» текстовими — Chart.js не намалює по них нічого. Лишиш «місто» вільним текстом — на кругову діаграму піде одинадцять секторів замість п'яти.

Як виглядає fields.json

Практика: паспорт свого опитування

Виконуй по черзі. Галочки зберігаються — сторінку можна закрити.

Автоперевірка check 03

Система прочитає твої два файли, звірить їх зі схемою й перевірить права на теки. Спроби не обмежені.

Демонстраційний режим: результат згенеровано для показу. На сервері ця кнопка викликає POST /api/check, який запускає чекер уроку від імені учня.

Що вчитель дивиться на екрані

• твоя таблиця відкрита в Grist, і колонки справді мають типи, а не «усе текст»;
• ти показуєш одну формулу зі знаком $ і пояснюєш, що станеться, якщо його прибрати;
• ти називаєш три дослідницькі питання, на які відповість опитування;
• ти пояснюєш, чому конкретне поле зроблено списком, а не текстом.

Шкала виконання

Це те, що бачить учитель, коли виставляє оцінку.

Сім пасток цього уроку

Домашнє завдання

Додай у fields.json ще одне поле. У README.md напиши про нього два-три речення. Який тип ти обрав, чому саме такий і яку формулу застосуєш, коли зберуться відповіді.

Якщо поле числове, постав min і max. І поясни, від якої дурниці вони захищають.

Джерела

Звідки взяті правила й числа на цій сторінці

CSV і формат файлу

• RFC 4180 — Common Format and MIME Type for CSV Files (2005) — лапки, подвоєння лапок, перенос рядка в полі, однакова кількість полів у рядках.
• Comma-separated values — Wikipedia — історія формату й національні варіанти роздільника.
• Python: модуль csv — як розбір улаштований у справжній бібліотеці (діалекти, quotechar, doublequote).

Кодування, BOM і Excel

• Unicode FAQ: UTF-8, UTF-16 and BOM — байти EF BB BF і чому для UTF-8 позначка не обов'язкова.
• Byte order mark — Wikipedia і Windows-1251 — звідки береться «РљРёС—РІ».
• Microsoft: імпорт та експорт текстових файлів (TXT, CSV) — діалог імпорту, кодування, тип колонки.

Дати й типи

• ISO 8601 і RFC 3339 — РРРР-ММ-ДД як єдиний однозначний запис дати.
• Date format by country — Wikipedia — чому 01.02.2026 у різних країнах різні дні.
• The Verge (6 серпня 2020): 27 генів перейменували через Excel — SEPT1 → SEPTIN1, MARCH1 → MARCHF1; офіційний реєстр символів — genenames.org (HGNC).
• BBC (5 жовтня 2020): Excel: Why using Microsoft's tool caused Covid-19 results to be lost — 15 841 випадок за 25 вересня — 2 жовтня, ліміт .xls у 65 536 рядків.

Формули

• Microsoft: COUNTIF — зокрема те, що функція не розрізняє великі й малі літери.
• Microsoft: XLOOKUP і VLOOKUP — аргументи й межі застосування.
• Microsoft: відносні, абсолютні й змішані посилання — що саме фіксує $.

Grist і NocoDB

• Grist: Intro to formulas і Function reference — формули пишуться мовою Python, колонки адресуються як $column_id.
• Grist: Summary tables — підсумки по колонці як окрема таблиця-зведення.
• NocoDB Documentation — типи полів і формули в запасній системі.

Дані в прикладах на цій сторінці вигадані для навчання: прізвища, години сну й дати не належать нікому з класу. Реальні дані з'являться на наступному уроці — і одразу поїдуть у приватну теку.